Почитати

​Енергетична тріска, або За теплом – у ліс

Рава-Руська, розташована на кордоні з Польщею, мало чим відрізняється від інших невеликих українських містечок. Єдина відмінність – більшість житлових та адміністративних будинків і приміщень тут опалюють вугіллям і дровами. Найбільш затребуваними є відходи деревини з навколишніх лісів. Все поруч, але водночас виникають й проблеми. Саме про це і йдеться в матеріалі Dt.ua.

Чисті узлісся, або Спроба аналізу ринку

На Львівщині ліси займають 694 тис. га, що становить 31,8% усієї територіїобласті. Загальний запас лісів становить 132,3 млн кубометрів.

На думку фахівців, максимально відмовитися від газу можуть насамперед Турківський, Старосамбірський, Сколівський і прилеглі до них райони.

Щороку тільки лісгоспи Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства (ОУЛМГ) заготовляють 1 млн м3 деревини. З них круглі лісоматеріали становлять 427 тис. м3 (42%), деревина для технологічних потреб (у т.ч. промисловості) – 246 тис. м3 (33%), решта 327 тис. м3 (25%) – це паливні дрова.

Відходи деревини сягають майже 50-60 тис. м3 на рік. Це і є базою для виготовлення паливної (чи енергетичної) тріски. Також у процесі лісозаготівель підприємства заготовляють близько 300-350 тис. м3 паливних дров. Їх також можна подрібнити на тріску і використовувати для спалювання у котлах. Крім того, накопичується ще й 25 тис. м3 так званих «кускових» відходів.

Раніше на Львівщині на альтернативні види палива частково чи повністю було переведено чотири комунальні підприємства теплоенергетики. Нинішнього року, за словами директора департаменту ЖКГ Львівської облдержадміністрації Назарія Романчука, відповідно до плану скорочення та заміщення природного газу у сфері теплопостачання на Львівщині заплановано частково або повністю переорієнтувати ще 12 комунальних підприємств. Паливом для них стане вугілля, паливні гранули, торфобрикети і дрова. На кількох з них, зокрема, на комунальних підприємствах «Жовкватеплоенерго» і ТОВ «Рава-Руська теплостанція» за основу взяли енергетичну тріску.

Чому тріска?

– Котельня Рава-Руського ліцею, яка працювала на вугіллі, давно відслужила свій вік, – розповідає інженер-технолог ТОВ «Рава-Руська теплостанція» Мирон Терех. – Її ККД становив до 60%, взимку температура в приміщеннях навчального закладу не перевищувала 12-15 градусів. Кілька років місцева влада шукала кошти на реконструкцію, та марно. Тому після пропозиції нашого підприємства було оголошено конкурс щодо передачі в оренду цієї котельні.

Ми запропонували замінити вугілля паливною тріскою. Чому вибрали тріску, а не дрова або сучасніші пелети чи брикети? Відповідь проста: навколо розташовані три лісгоспи, які не мали куди подіти відходи переробки. Звичайно, найпростіше палити дровами. Проте біля дров треба напрацюватися. По-друге, на них завжди буде чималий попит з боку населення, тому ціна весь час зростатиме. Вже зараз кубометр дров з доставкою коштує близько 500 грн, а ще торік ціна не перевищувала 230 грн. І це при тому, що в Україні цей ринок ще не достатньо контрольований.

Ціна ресурсу

За словами головного інженера ТОВ «Рава-Руська теплостанція» Олександр Окарінського, багато часу (і коштів) потребує саме процес збирання відходів деревини. Оскільки возити їх за 25 км до Рава-Руської, щоб переробляти там на тріску, було невигідно, підприємство організувало цей процес безпосередньо в лісі. В середньому в опалювальний сезон котельній потрібно 12-13 кубометрів тріски на добу. Задоволення не з дешевих. За зміну кожному з робітників, які там працюють, треба заплатити близько 120-150 грн. Зазвичай готову тріску можна купувати на підприємствах Львівського обласного лісового господарства за ціною 290 грн за кубометр (самовивіз), але тоді шукай транспорт самотужки.

Проте це дрібниці порівняно з коштами на придбання котельного обладнання та іншої спеціальної техніки. Наприклад, котел виробництва Житомирського заводу «Крігер» потужністю 800 кВт з автоматичною подачею тріски обійшовся підприємству у сотні тисяч гривень. Його свідомо вибрали із запасом потужності, оскільки до теплових мереж котельні, яка обігріває понад 11 тис. м2 площ ліцею, вже цього року інвестор планує приєднати приміщення гімназії та розташованої поряд багатоповерхівки. Відповідне рішення міськради прийнято. Зараз фірма купує нову сучасну тріскорізку вартістю 600 тис. грн. Дещо раніше придбали новий трактор і причепи до нього. Загалом інвестиції в об'єкт становлять 2,5 млн грн.

Що стримує процес

Перебуваючи біля котельні, можна звернути увагу на чималу купу дров, складену поряд зі складом тріски.

– Коли наприкінці минулого року ми запускали оновлену котельню на трісці, то боялися залишитися без палива. Тому й закупили кілька десятків кубометрів дров, – розповідає О. Окарінський. – Незважаючи на наявність річної угоди з держлісгоспами, питання поставок відходів для переробки на тріску надійно не врегульоване. Часом у зимовий період люди так почистять ліс, що й збирати нічого. Зате влітку відходів деревини значно більше.

Побоювання щодо наявності місцевого ресурсу є і у Назарія Романчука. Починаючи з 2010 року, у Жовкві реалізується проект з переведення міської котельні з природного газу на тріску. Якщо комунальне підприємство «Жовкватеплоенерго» вийде на проектну потужність в 2,4 МВт, це дасть змогу забезпечити теплом 13-тисячне місто. За словами Н. Романчука, невисокі темпи встановлення твердопаливних котлів в Україні зумовлені недостатністю у комунальних теплопостачальних підприємств необхідних коштів на їх придбання. Наприклад, загальна вартість переведення котельні з газу на паливну тріску у Жовкві становить 19 млн грн.

Ще однією проблемою з переведенням потужних котелень на використання твердого палива є потреба у значних обсягах палива та відсутність або обмеженість у площах, необхідних для його зберігання. Лише на опалювальний сезон для Жовкви потрібно понад 5 тис. т паливної тріски. А це перевищує наявні відходи деревини в радіусі 30 км від міста.

Цю думку підтримує і М. Терех. Кожен із споживачів хотів би мати доступ до місцевих ресурсів, розташованих поблизу і самостійно вирішувати, які їх види використовувати.

– Переведення котелень на дрова стало модою. А що буде далі? Складається враження, що поки в області ніхто чітко не аналізував попит і потреби у цьому ресурсі. Може ж статися, що селяни вийдуть на дорогу і не дадуть лісу, адже їм також потрібно опалювати свої будинки. Тому це питання потребує законодавчого врегулювання, – говорить М. Терех. – Коли ми були у Литві, то бачили, що там тріска реалізовується через біржу. На аукціон виходять зі своєю сировиною як державні лісгоспи, так і приватні підприємці, що беруть ділянки лісу в розробку. Також деревину та відходи з неї реалізовують деревообробні комбінати. Це допомагає планувати поставки сировини, врегульовує ціни.

Є питання не лише з отриманням тріски, а й з угодою про поставки тепла місту. Нині ТОВ «Рава-Руська теплостанція» має річну угоду з ліцеєм, яку щороку потрібно подовжувати. Щоб підприємство могло спокійно розвиватися, йому потрібно знати свої перспективи на майбутнє і мати хоча б десятирічну угоду.

– Коли підприємство розглядало проект кредитування з нашими німецькими партнерами, вони попросили показати їм довгострокову угоду про надання міському ліцею цих послуг. Вони ніяк не могли зрозуміти, як місто, не маючи іншого джерела поставок тепла, крім нашої котельні, кожного року проводить тендер на єдиного виконавця цих робіт, – наголошує М. Терех.

Василь Худицький (DT.UA)

Підготовлено за матеріалами DT.UA (зі скороченнями)